Статтю присвячено проблемі співвідношення очікуваних результатів і реальних інституційних, структурних та фінансових наслідків аграрних реформ, спрямованих на капіталізацію землі. Метою публікації є узагальнення позитивного та негативного досвіду селянської реформи 1861 р. щодо змін у відносинах власності та землекористування, бюджетно-фінансовій сфері та зовнішньоекономічній діяльності. Дослідження проведено на основі історико-інституційної методології з використанням інструментарію економічної компаративістики, ретроспективного аналізу та історичної реконструкції.
Встановлено, що відкриття ринку землі та створення системи іпотечного земельного кредиту дозволило збільшити частку приватного землеволодіння селян, проте не перетворило їх на ефективних власників і не вирішило проблеми селянського малоземелля. Зростання цін на землю призвело до розвитку спекуляції нею та підвищення орендної плати, спонукаючи селян до хижацького використання земель та виснаження ґрунтів без підвищення продуктивності виробництва.
Капіталізація землі та розширення ринку найманої робочої сили сприяли економічному зростанню, збільшенню державних доходів і витрат, подоланню хронічного дефіциту державного бюджету. Водночас зростала кредитна заборгованість селян, викупні платежі виснажували селянські господарства, зменшуючи потенціал капіталоутворення та інвестицій.
Державна політика форсування експорту хліба та підтримки великого аграрного бізнесу дозволила поповнити золотий запас казни, але водночас призвела до збідніння селян, зниження якості експортованого збіжжя, збільшення у ньому частки кормових культур і падіння частки продовольчих культур та готової продукції. В умовах посилення міжнародної конкуренції збільшення пропозиції дешевого зерна зумовило падіння цін, послаблення конкурентних позицій вітчизняних експортерів та зростання залежності економіки від кон\'юнктури світових ринків сільськогосподарської продукції, а вітчизняного аграрного бізнесу – від іноземного капіталу.
Розроблено рекомендації уряду щодо врахування історичного досвіду при здійсненні сучасних аграрних перетворень, зокрема, всебічної підтримки фермерства як основної ланки аграрного виробництва і гаран-та продовольчої безпеки країни. Їх впровадження сприятиме запобіганню ризиків надмірної концентрації землі, пролетаризації селянства та масової міграції його до міст і за кордон, наростанню екологічних проблем та вразливості економіки внаслідок посилення залежності від кон\'юнктури світових ринків аграрної сировини.
Публікацію підготовлено за результатами виконання НДР \"Еволюція зовнішньоекономічних зв\'язків України (друга половина XVII – початок ХХІ ст.)\" (№ держреєстрації 0116U004418).

Ключові слова:аграрна реформа, капіталізація землі, земельна власність, селянський банк, фінансове забезпечення реформи, продуктивність сільськогосподарського виробництва, експорт аграрної продукції

The jubilee article presents Academician I. Lukinov's creative and organizational contribution to the development of Ukrainian economic science. The author outlines the areas of the scholar's research in the Soviet period. The significance of I. Lukinov's innovative ideas for overcoming negative trends in the functioning of the planned centralized economy is substantiated. The scientist’s scientific position is revealed as regards the justification of the strategy of market transformations and socio-economic development of Ukraine in the era of state independence.

Ключові слова:I. Lukinov, history of economic science, NAS of Ukraine, economic reforms, strategy of social transformations

The development of a strategy for post-war recovery of Ukraine's economy determines the advisability and importance of taking into account international experience. An urgent task is to assess the possibility to implement those economic policy tools that have proven their practical effectiveness. At the same time, it is necessary to define the reservations and risks associated with the implementation of certain aspects in the recovery policy.
The purpose of the article is to identify institutional factors and economic mechanisms that provided the successful post-war recovery and development of the Republic of Korea in the 1960s and 1970s. Revealing the positive experience of the restructuring involves the account of historical conditions, and the role of foreign aid and internal sources of economic growth.
The author has used the methods of comparative and problem-logical analysis, the institutional-evolutionary approach, the principle of integrability as a basis for the synthesis of empirical and theoretical knowledge, and the methodological approach of F. List regarding the historical conditioning of forms of economic nationalism.
It is established that after the end of the Korean War, in 1953–1960, domestic policy and foreign aid were focused on solving the primary tasks of overcoming devastation and hunger. The author considers the forms of interaction between the state, the business environment and foreign aid in ensuring the recovery and development of the economy of the Republic of Korea in the 1960s and 1970s. Contrary to the recommendations aimed at liberalizing the economy with a focus on the development of traditional industries, the government of Park Chung-hee gradually implemented a national strategy aimed at industrialization and achieving global competitiveness on high-tech markets. This was facilitated by the introduction of the national planning system, the financial strategy of public-private partnership, and the support for export-oriented industrial production. The agrarian reform, focused on the development of highly productive family farming, contributed to the consolidation of food self-sufficiency and expansion of the domestic market. The strict policy of the redistribution of donor funds by the state provided a so-called export discipline for big business, thanks to which the national corporations - chaebols - became the drivers of investment and innovation based modernization of the economy. The author defines the main components of the Republic of Korea's success in realizing the national interests of economic development under the conditions of foreign aid in post-war reconstruction. An assessment is made of the possibility and expediency of using South Korean experience in Ukraine.

Ключові слова:post-war recovery, historical experience, economy of the Republic of Korea, foreign aid, economic policy, restructuring