№ 2019/4

Викладено коротку ретроперспективу зародження і розвитку ідеї багатофунк-
ціональності сільського господарства у країнах ЄС та світовій практиці, надання
їй документами ООН і Європейського Союзу офіційного інституціонального ста-
тусу інструмента розроблення політики сталого розвитку сільських господарств
та використання цього інструменту у практичній діяльності країн – членів ЄС. Означено юридичні, фінансові, інституційні та інтелектуальні засоби реалізації
видів політики сталого розвитку сільського господарства, розроблених на засадах
багатофункціонального призначення галузі. Аналізується алгоритм інституціалі-
зації концепції багатофункціональності сільського господарства як основи функ-
ціонування сільськогосподарської системи на прикладі Франції. Висвітлюється
практика укладення між фермерами і державою договорів, які містять зобов'я-
зання сторін щодо сприяння економіко-соціо-екологічно орієнтованому розвитку
сільського господарства.
Аргументована значимість впровадження європейського алгоритму транс-
формації концепції багатофункціональності сільського господарства в інстру-
мент розроблення вітчизняної аграрної політики з огляду на поширення руй-
нівних процесів у галузі, породжених її орієнтацією на зростання виробництва
і максимізацію прибутків без урахування соціальних втрат і екологічної ціни
цього зростання (деградації угідь, монокультурного виробництва, руйнування
сівозмін і агроландшафтів, зниження окремих трудомістких галузей; виник-
нення загрози продовольчої залежності по окремих видах продовольства, зро-
стання безробіття і знелюднення сіл). Зазначене є наслідком невизнання віт-
чизняними науковими та урядовими структурами статусу багатофунк-
ціональності сільського господарства, імплементованого західноєвропей-
ськими країнами у правове поле і, відповідно, відсутністю будь-якого держав-
ного впливу на перехід до моделі сталого розвитку галузі.
У зазначеному контексті сформульовано завдання у сфері науки і практики,
які необхідно здійснити для приведення структури і змісту вітчизняної аграр-
ної політики до економіко-соціо-екологічного спрямування Спільної аграрної
політики ЄС, що випливає із зобов'язань, передбачених Угодою про асоціацію
між Україною та Європейським Союзом.

Ключові слова: багатофункціональність, сталий розвиток, інституціональ- ні засади, аграрна політика, фермерський контракт