Досліджено освітньо-кваліфікаційні особливості та диспропорції регіонального ринку праці в Україні. Виявлено та узагальнено особливості структурно-динамічних характеристик ринку праці промислового регіону (Запорізька область), професійно-галузевої структури зайнятого та безробітного населення. Диспропорційність професійної освіти в області та попиту на кваліфіковану робочу силу розглянута авторами через нерівномірність розподілу зайнятих за професіями та видами економічної діяльності. Це призвело до перекосів у кількісно-якісній структурі ринку праці та посилення невідповідності рівня кваліфікації потребам роботодавців на рівні зазначеного регіону.
Обґрунтовано висновок про автономність траєкторій розвитку професійної освіти та ринку праці робітничих професій у Запорізькій області, що проявляється у надмірній кваліфікації зайнятого населення цього регіону.
За результатами аналітичних викладок виокремлено та комплексно охарактеризовано професійне "ядро" Запорізької області, що охоплює не менше 80% усіх зайнятих за робітничими професіями, та в його структурі виявлено наймасовіші види занять регіону. Порівняльна характеристика професійного "ядра" із потребою роботодавців та їхніми зарплатними пропозиціями дала можливість виявити "вузькі місця" професійної структури зайнятості в регіоні.
Оскільки підготовка робітничих кадрів згідно з політикою децентралізації є прерогативою місцевої влади, саме на рівні регіонів повинні готуватися робітничі кадри, що забезпечують поповнення професійного "ядра". Доведено, що система підготовки робітничих кадрів у Запорізькій області не спроможна привести підготовку кваліфікованих робітників у відповідність до потреб ринку праці. Особливої важливості у контексті модернізації змісту державної політики у сфері освіти, у т.ч. професійно-технічної, набуває активізація соціального діалогу на регіональному рівні.
Публікацію підготовлено за виконання НДР "Модернізація економічної політики розвитку сфер діяльності та ринків" за бюджетною програмою 6541230.

Ключові слова: дисбаланс, попит, пропозиція, робітничі кадри, регіональний ринок праці, Запорізька область

У фокусі представленого дослідження – виявлення масштабів, характеру
змін та детермінантів професійної гендерної сегрегації на ринку праці Укра-
їни, а також пошук дієвих напрямів вирівнювання гендерних диспропорцій у
можливостях і результатах трудової діяльності чоловіків та жінок.
Аналіз гендерної професійної структури зайнятості населення України, а
також концентрації чоловіків та жінок у різних професійних групах дозволив
виявити асиметричність у розподілі праці за ознакою статі, а також виділити
так звані "жіночі" й "чоловічі" види занять. Крім того, встановлено, якою мі-
рою гендерні групи були залучені до загальних зрушень у професійному
складі робочої сили економіки країни.
За допомогою індексу дисиміляції Дункана відстежено, яким чином зміни
у зайнятості населення проявилися в динаміці рівня гендерної професійної
сегрегації на ринку праці України. Встановлено, що зростання рівня гендер-
ної професійної сегрегації, яке мало місце за досліджуваний період, спричинено зрушеннями у загальній структурі професій, тоді як зміни у концентра-
ції чоловіків та жінок за видами занять дещо ослаблювали ступінь прояву
гендерних диспропорцій.
Показано, що зайнятість в Україні є гендерно сегрегованою не лише гори-
зонтально, а й вертикально, та оцінено масштаби вертикальної гендерної се-
грегації. Виявлено детермінанти вертикального професійного розподілу чо-
ловіків і жінок. А розмежування впливу на ймовірність службового
просування особистісних характеристик працівників і параметрів їхніх робо-
чих місць із наслідками дискримінації на вітчизняному ринку праці дало
змогу встановити, що бар'єри для кар'єрного зростання жінок значною мірою
пов'язані із упередженим до них ставленням та гендерними стереотипами про
те, яка саме робота підходить для жінки.
Визначено можливі напрями вирівнювання виявлених гендерних диспро-
порцій у зайнятості та забезпечення рівних можливостей чоловіків та жінок
у сфері праці.

Ключові слова:професійна гендерна сегрегація, концентрація, структура, зайнятість, ринок праці України

Подано результати дослідження структури та масштабів поширення неформальної зайнятості на ринку праці України. Базуючись на аналізі отриманих оцінок, складено соціально-економічний профіль середньостатистичного працівника, залученого до неформальних трудових відносин. Особливістю дослід-ження є те, що всі оцінки розглянуто окремо для найманої праці та самозайнятості, що дало змогу виявити внутрішню неоднорідність структури неформальної зайнятості в Україні.
За результатами економетричного моделювання виділено основні соціально-економічні, демографічні, поселенські, професійні та галузеві фактори, що детермінують залученість індивіда до неформальної зайнятості в Україні.
Охарактеризовано основи законодавчо-нормативного регулювання трудових відносин як формального інституту, що впливає на динаміку неформальної зайнятості. Встановлено зв'язок між рівнем гнучкості регулювання ринку праці у країні та масш-табами поширення неформальної зайнятості серед її населення. Показано, що в економіках із гнучким регулюванням, як правило, неформальна зайнятість менша.
Базуючись на оцінках та аналізі гнучкості регулювання ринку праці в Україні за такими компонентами, як найм, робочий час та скорочення штату працівників (правила та вартість), виявлено "вузькі місця" національного законодавства, які можуть призводити до зростання неформальної зайнятості, що у свою чергу допомогло визначити основні інституційні умови її мінімізації.

Ключові слова:неформальна зайнятість, наймані працівники, самозайнятість, мікродетермінанти, гнучкість регулювання рин-ку праці

The article studies the functioning of Ukraine's labor market in 2019–2021 through the prism of the status flows of labor force, for which various methodological techniques of analytical research are consistently applied, which, complementing each other, allow analyzing the flows from different angles of view. So, using micro data on labor force indicators and their characteristics, probabilistic matrices of transitions of Ukraine's population between employment, unemployment and economic inactivity are constructed, assuming that such transitions occur according to the Markov process. As a result, the scope, nature and dominant vectors of the movements of Ukrainians between the three main statuses on the labor market are revealed. Based on the algorithms for calculating Shorrock's indices – proxy indices of mobility, the author carries out an integral assessment of the intensity of inter-status movement in Ukraine's labor market. A similar assessment for a number of European countries makes it possible to propose a basis for cross-country comparison of the level of mobility in Ukraine. Using economic-mathematical modeling of multiple choice, the author reveals socio-demographic factors determining the individual's status on Ukraine's labor market, and in so doing also answers the question of stability of the observed status.
It is shown that the analysis of inter-status mobility of labor force provides a powerful basis for better understanding of the functioning of the labor market, characterizes the mechanisms of adaptation of the latter and allows observing the direction and intensity of flows behind any specific change in gross employment, unemployment or economic inactivity, which makes relevant policy measures on the labor market more targeted. In particular, since the analyzed period was marked by increased unemployment in Ukraine, the author establishes the role of flows in the above mentioned dynamics and in the distribution of the risk of job loss, taking into account such socio-demographic characteristics of individuals as gender, age and education level. Understanding such connections is important for developing high quality solutions aimed at reducing unemployment in the country.

Ключові слова:mobility, labor force, employment, unemployment, economic inactivity, labor market, Ukraine